🎤 Ветеранський голос у стратегії громади: інтерв’ю з експертом Анатолієм Мельничуком

Як зробити так, щоб потреби ветеранів та ветеранк не залишилися лише на папері соціальних програм, а стали фундаментом розвитку Київщини?

В межах проєкту «Ветеранські голоси: врахування потреб у стратегіях громад», що реалізується за ініціативи Агенції регіонального розвитку Киї, ми поспілкувалися з експертом проєкту, фасилітатором фокус-групових дискусій — Анатолієм Мельничуком.

Проєкт називається «Ветеранські голоси». Розкажіть, у чому полягає головна ідея? Чому важливо, щоб голос ветерана був зафіксований саме в «Стратегії громади», а не просто в окремій соціальній програмі? 

Головна ідея проєкту – інституційно забезпечити вплив ветеранських спільнот на визначення спрямованості довгострокового розвитку територіальних громад. Стратегія розвитку територіальної громади – це ключовий документ, який визначає концентрацію її зусиль та ресурсів на досягнення довгострокових цілей. Це також означає канали, способи та інструменти, які планується використати. Війна загострила проблеми місцевого розвитку в Україні. Окремі проблеми формують складний вузол. Вкрай важливо знайти ефективний алгоритм його розв’язання та залучити населення до системи прийняття управлінських рішень. Згуртованість громади, ефективність залучення до планування та інших інструментів управління вважаються найкращим забезпеченням переходу від планування до реалізації конкретних заходів і проєктів розвитку. Малочисельні та вразливі групи населення, як-от ветерани і ветеранки, мають потребу не лише у вузьких соціальних програмах підтримки. Вони мають не лише проблеми, які потрібно вирішити, але й сильний голос та рішення, здатні допомогти громаді у визначенні шляху розвитку та реалізації проєктів у різних сферах. Ветерани часто проявляють лідерство в громаді щодо підприємницької діяльності, спорту, патріотичного виховання, креативної індустрії, охорони правопорядку та багатьох інших видів діяльності. Отже, без їхньої позиції та участі дієву стратегію територіальної громади не розробити.

До дослідження залучені Фастівська, Боярська та Бишівська громади. Чи є у них щось спільне у підходах до ветеранської політики, чи кожна громада – це абсолютно унікальний кейс? 

Громади відібрані до участі у реалізації проєкту не випадково. Діалог з ветеранами та ветеранками – це процес, який потребує тонкого налаштування. Ветеранські простори, дискусії, програми, заходи та інструменти у своєму поєднанні по-різному визначають якість використання потенціалу ветеранської спільноти та підтримки конкретних ветеранів і ветеранок у цих громадах. Адже вони мають різний ресурс для свого розвитку, різну якість кадрового забезпечення місцевого самоврядування та закладів соціального забезпечення. Водночас це ті громади, які вже зробили значну роботу із забезпечення стійкої взаємодії з ветеранською спільнотою і тому більше готові до напрацювання сформованої, інституціоналізованої та ефективної місцевої політики у цій сфері.

Ви проводите фокус-групи з дуже різними аудиторіями: від самих ветеранів до місцевого бізнесу та посадовців. Чому такий широкий спектр? 

Мета проведення фокус-груп – діалог. Це насамперед спосіб почути більше та скоординувати своє бачення у розмові з широким колом зацікавлених у розвитку громади осіб. Політики, службовці, підприємці, ветерани, військові, працівники установ та закладів відверто та відкрито висловлюють свою позицію щодо складних питань залучення ветеранів і ветеранок до життя та діяльності громади. Вони сумніваються, непокояться, дискутують, формулюють думки, знаходять порозуміння. Роль фасилітатора – вести конструктивну дискусію, формувати позиції та ідеї, які знаходять найбільший консенсус, і представити їх у публічному просторі громади. 

На чому ви акцентуєте увагу під час зустрічей у громадах (доступність послуг, фінансування, компетенції влади)?  Що з цього списку наразі викликає найжвавіші дискусії?

Фасилітація передбачає певну відстороненість від життя конкретної громади, відсутність приватного інтересу та незалежність. Наша роль – вибудувати чесний, змістовний діалог, віднайти узгоджені конструктивні та зважені рішення і способи їх досягнення. Як правило, першою бачиться і обговорюється проблема фінансування. Часто ресурси та кошти розглядаються як основний спосіб вирішення усіх громадських завдань. Але зрештою діалог завжди приводить нас до питань поваги, гідності, реалізації цінностей демократії, свободи та вибору. І ми краще усвідомлюємо, що ветеран чи ветеранка – це складова основа на шляху визначення, чим і заради чого житиме громада на шляху від відновлення до інтеграції в європейську спільноту громад вільного світу.

У програмі фокус-груп вказано залучення підприємців. Яка роль бізнесу у ветеранській політиці громад, за вашими спостереженнями? Це лише про робочі місця чи про щось більше?

Ключове питання, яке потребує залучення ветеранської спільноти до планувального процесу та системи прийняття рішень на місцевому рівні, – це повноцінна інтеграція тих, хто повернувся з фронту, у життя громади. Економічна інтеграція – один з головних викликів у цьому процесі. Бізнес виконує у ньому дві головні ролі. По-перше, працевлаштовує ветеранів і адаптує корпоративні політики під їхні потреби. Підприємці включаються в процес інтеграції ветеранів та ветеранок – інформують, наймають, консультують, включають у мережування. По-друге, ветерани самі стають підприємцями  –  відкривають кав’ярні, майстерні, виробництво, ферми, які можуть глибоко інтегруватися в місцеву економіку через закупівлі для шкіл, лікарень та інших муніципальних установ. Це не лише реінтеграція, а й реальна економічна підтримка громади. Хочу тут підкреслити дві речі. Перше  –  реальна економічна складова реінтеграції ветеранів потребує діалогу між ними і бізнесом саме в рамках планувального процесу. Тут багато залежить від координації та узгодженості багатьох процесів, які самі по собі ветеранська спільнота, бізнес та муніципалітет вирішити не можуть. Друге  – ветеранська спільнота це не нова проблема міського розвитку, не «п’яте колесо до воза» і не малочисельна група населення, яка вимагає лише підтримки. Це нова, в тому числі економічна, сила та можливість для досягнення випереджувального економічного зростання на місцевому рівні.

Чи відчуваєте ви запит від самих ветеранів та їхніх родин впливати на розвиток громади? Чи є у них довіра до таких стратегічних інструментів?

Тут ветеранська спільнота не унікальна щодо браку довіри. Вона існує  між усіма зацікавленими сторонами у розвитку територіальних громад в Україні. Довіру потрібно формувати крок за кроком. Справедливе одне  –  без неї місцевий розвиток неможливий у принципі. Постійний діалог, прозора комунікаційна політика, залученість до консультацій, а головне  –  підтримані ініціативи та спільна дія допомагають ламати кригу недовіри та ведуть громади до згуртованості. Чому залучення ветеранів до планування   – це нова унікальна можливість для нас? Тому що ветерани і ветеранки сильні, не відступають перед труднощами і мають вотум довіри від більшості громадян. На мою думку, саме вони зараз мають можливість впливати на розвиток громади у випадку конструктивної та координованої залученості та активності. Чи зможе наше суспільство цим скористатися –  це питання і виклик сьогоднішнього етапу його розвитку.

Ваша задача передбачає виявлення «дефіциту компетентностей» у посадовців. Чи готові місцеві громади визнавати, що їм бракує знань для роботи з ветеранами, і якого саме навчання вони потребують найбільше?

Ми живемо в час постійних змін, нові знання хвилею накочуються на суспільство та переповнюють інтернет-простір. Штучний інтелект змінює наше життя вже зараз – хірургічні операції, планування та реалізація воєнних операцій, розроблення нових ліків, навчання, наука часто неефективні без його залучення. Некомпетентність – це не вина, а наслідок потреби адаптації до змін: відсутність досвіду, готових рішень, системи підготовки кадрів, підвищення кваліфікації. Ми навчаємось постійно, щохвилини. Для роботи з ветеранами нам потрібні елементарні, але сучасні знання у сфері коректної комунікації, психологічної підтримки і взаємодії, правового забезпечення, інструментів залучення та інших. Неформальна освіта – один із стовпів екосистеми місцевого економічного розвитку. Тому ми не шукаємо крайнього  – ми шукаємо прогалини, які можна і потрібно швидко закривати. Наші захисники варті зусиль усіх членів суспільства для підвищення зручності та комфорту їхньої реінтеграції.

©️Проєкт «Ветеранські голоси: врахування потреб у стратегіях громад» впроваджується ГО «Від села до міста» у партнерстві з Агенцією регіонального розвитку Київської області за підтримки програми «Розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України (Проєкт «Імпульс»)», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» спільно з Фондом Східна Європа за підтримки Norad та у партнерстві із Sida.

#ІмпульсДляГО #ВетеранськіГолоси #Київщина #розвитокгромад #ветеранськаполітика #економічнастійкість