🎤 Від дослідження до дій: підсумки проєкту «Ветеранські голоси» з експертом Анатолієм Мельничуком

Дослідження потреб ветеранів та ветеранок у межах проєкту «Ветеранські голоси: врахування потреб у стратегіях громад» успішно завершено. Позаду — десятки фокус-груп із військовими, бізнесом, посадовцями та мешканцями Фастівської, Боярської та Бишівської громад.

Величезний масив інформації зібрано, проаналізовано та підготовлено, аби він став реальною основою для довгострокових стратегій розвитку Київщини.

Які головні висновки принесло це дослідження? Де реальність громад розійшлася з очікуваннями та що робити з отриманими результатами далі? Про це ми поспілкувалися з експертом проєкту та фасилітатором фокус-групових дискусій — Анатолієм Мельничуком.

❓ Анатолію, дослідження офіційно завершено. Якщо узагальнити весь масив почутого на фокус-групах, яке головне відкриття чи, можливо, неочікуваний висновок ви зробили для себе як експерт? Що вас найбільше здивувало в результатах?

Анатолій Мельничук:

«Найбільш неочікуваним стало те, що рівень готовності місцевої громади до комплексу заходів інтеграції ветеранів та ветеранок залишається низьким. Образ захисника є сильним, повага до подвигу українських воїнів є. А готовності до кропіткої, повсякденної роботи щодо інтеграції та взаємодії з ветеранською спільнотою недостатня.

Основний наратив, який поділяють більшість учасників та учасниць фокус-груп – держава завдячує захисникам і захисницям усім, тож вона має їх усім і забезпечити. Здивував низький рівень роботи з вразливими групами населення і розуміння того, що громадянське суспільство, місцеві спільноти є основою для інтеграції ветеранів та ветеранок, та бажання уникнути особистої відповідальності за цей процес шляхом перекладання її на державу».

❓ Під час запуску проєкту ви зазначали, що Фастівська, Боярська та Бишівська громади мають різний ресурсний та кадровий потенціал. Тепер, коли карти розкрито, які кардинальні відмінності у запитах ветеранів зафіксувало дослідження в цих громадах? Де потреби виявилися суто матеріальними, а де — інституційними?

Анатолій Мельничук:

«Для відгуку на запит, який, до речі, залишається не до кінця сформованим від ветеранської спільноти, потрібен серйозний ресурс. Усі ОМС віддаються цій справі направду свідомо та віддано. Три громади — це замало для рейтингування.

Що точно варто сказати: залучити громадянське суспільство, делегувати частину зобов’язань щодо формування ефективної ветеранської політики громадськості, створити умови для інституціалізації ветеранської спільноти в жодній громаді поки не вдалось. Надважливим є формування довіри у громаді навколо інтеграції ветеранів та ветеранок у кожній з громад».

❓ Один із блоків дослідження стосувався бізнесу. Які реальні (а не декларативні) бар’єри у взаємодії між місцевими підприємцями та ветеранами підтвердило анкетування та дискусії? Чи готовий бізнес у цих громадах інвестувати у ветеранські стартапи, чи все поки обмежується лише адаптацією робочих місць?

Анатолій Мельничук:

«У фокус-групах участь брали представники середнього та малого бізнесу. Вони показали себе соціально відповідальними та чутливими до теми ветеранської спільноти. Одночасно вони не хочуть бути лише джерелом фінансування заходів чи долучення до вирішення окремих питань. Вони хочуть прозору, чітку і вигідну для бізнесу ветеранську політику.

Така політика, на їхню думку, мала б збалансовувати попит на зайнятість у громаді, ширше залучення місцевого бізнесу до надання послуг представникам ветеранської спільноти, реалізації заходів та проєктів. На окремих фокус-групах представники бізнесу апелювали до потреб використання набутого досвіду ветеранів та ветеранок у цивільному житті, ширшого залучення цифрових технологій у системі роботи з ветеранами».

❓ Ви багато працювали над виявленням «дефіциту компетентностей» у місцевих посадовців. Отримавши фінальні дані, де саме ця прогалина виявилася найбільш критичною? Яких конкретно прикладних знань чи навичок управлінцям бракує вже сьогодні, щоб інтегрувати результати вашого дослідження в реальні документи?

Анатолій Мельничук:

«Для роботи з вразливими групами населення потрібні базові нішові знання щодо юридичних процедур, психологічної підтримки, соціальної роботи, стресостійкості, етики, цифрові навички. Це ті речі, які мають бути посилені не лише у посадовців та частини громадянського суспільства, які безпосередньо працюють з ветеранською спільнотою та у її інтересах. Це компетентності, які через формальну та неформальну освіту мають підвищуватись для широкого кола і службовців, і громадян загалом.

Але, відповідаючи на ваше запитання, я б виділив комунікаційні компетентності. Інформаційну підтримку ветеранської політики, вміння працювати через різні канали. Це є ключем для підвищення її ефективності на сучасному етапі насамперед».

❓ Часто результати навіть найякісніших досліджень ризикують залишитися у вигляді звітів на полицях. Який чіткий алгоритм дій ви пропонуєте громадам тепер? Як саме зібрані «ветеранські голоси» технічно та юридично перетворяться на розділи офіційних Стратегій розвитку цих трьох громад?

Анатолій Мельничук:

«Це важливе питання. Мінрозвитку запропонував оновлену методологію розроблення стратегій територіальних громад. Одне із завдань оновлення – забезпечити планування, засноване на даних та дослідженнях. Врахування потреб вразливих груп населення – один з головних ціннісних орієнтирів сучасного стратегічного планування.

Почути ветеранські голоси — це не лише про один з параграфів основного планувального документу громади. Для мене це про цінності. Немає ціннісного спрямування життя в Україні без їх урахування. Громади змінюють своє життя, вдосконалюючи ветеранську політику. Розробник стратегії отримає матеріали дослідження та орієнтується на інституційне забезпечення безповоротності інтеграції ветеранів та ветеранок у громаді. Тож коли ми говоримо про результативність нашого проєкту та його вплив на культуру планування — це про зміни у ветеранській політиці, які він визначав через впровадження напрацьованих рекомендацій».

❓ Довіра, про яку ви згадували в минулому інтерв’ю, будується на результатах. Як самі ветерани та їхні родини відреагували на фінал дослідження? Чи відчуваєте ви, що після цих фокус-груп у них з’явилося більше впевненості в тому, що їх справді почули, і чи готові вони долучатися до реалізації майбутніх проєктів розвитку?

Анатолій Мельничук:

«Фокус-група як інструмент соціологічного дослідження має на меті отримати нову інформацію про досліджуване питання. До досягнень нашого дослідження варто віднести початок діалогу між основними стейкхолдерами, фіксацію необхідності інституціалізації ветеранських спільнот та напрямів створення відповідних умов у громадах для цього, раннього залучення ветеранів до планувального процесу та впливу на реалізацію його заходів».

ℹ️ Проєкт «Ветеранські голоси: врахування потреб у стратегіях громад» впроваджується ГО «Від села до міста» у партнерстві з Агенцією регіонального розвитку Київської області за підтримки програми «Розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України (Проєкт «Імпульс»)», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» спільно з Фондом Східна Європа за підтримки Norad та у партнерстві із Sida.

#ІмпульсДляГО #ВетеранськіГолоси #Київщина #розвитокгромад #ветеранськаполітика #економічнастійкість