Фандрейзинг як інституційна спроможність: що потрібно громадам Київщини у 2025 році

У 2025 році громади вже не можуть дозволити собі діяти фрагментарно — донори очікують системності, зрозумілих пріоритетів і здатності реалізовувати проєкти на високому рівні.
Тож фандрейзинг перестає бути суто “пошуком грантів” — він стає інструментом стратегічного розвитку, репутаційного зростання і формування партнерств на роки вперед.

Якими мають бути перші кроки громади? Що очікують донори? Як вибудувати екосистему, яка підсилює не лише бюджет, а й репутацію?

Про це — в інтерв’ю з Андрієм Німковичем, кандидатом економічних наук, експертом з фандрейзингу, менеджером проєкту Razom Сильніші, Razom for Ukraine у партнерському матеріалі для Агенції регіонального розвитку Київської області.

З чого починати громадам, які хочуть вибудувати фандрейзингову систему? Чи достатньо просто мати “відповідального за гранти”?

Починати варто зі стратегії. Без чіткого розуміння, на які саме цілі нам потрібні кошти, фандрейзинг перетворюється на хаотичну гонитву за грантами. Спершу визначаємо стратегічні пріоритети громади, потім — потенційні фандрейзингові аудиторії: інституційні донори, бізнес, приватні особи. Далі — аналізуємо їхні мотиви підтримки: що для них важливо, які цінності й цілі вони переслідують, як наша громада може логічно «вписатися» в їхню логіку підтримки. Бо просто “писати грантики” на все підряд — це тактичний рівень. А без стратегічного стовбура — він швидко ламається. У моїй практиці були випадки, коли ми свідомо відмовлялися від грантів на великі суми з довгим горизонтом реалізації, бо вони не відповідали нашій стратегії. І це правильне рішення, яке в перспективі тільки підсилило організацію.

Які головні труднощі в залученні ресурсів мають громади Київщини?

Найперше — це офіційний статус і «зрозумілість» громади як партнера. Донори завжди оцінюють взаємозв’язок між органами місцевого самоврядування (ОМС) та громадянським сектором. Часто насторожує або надмірна «формалізація» з боку ОМС, або, навпаки, нестабільність ініціатив. Надійніше виглядає команда, яка діє з власної ініціативи, має історію реалізованих проєктів, а не створена за наказом «згори». Друга типова перешкода — інституційна спроможність. Не достатньо мати ідею — потрібно показати, що є команда, є досвід, є процеси, політики, фінансовий контроль. Донори хочуть впевненості, що проєкт буде реалізований якісно і вчасно.

Які напрямки будуть найбільш актуальними для Київщини у 2025 році?

У 2025 році Київщина має не втратити можливості, які пов’язані з довгостроковим розвитком. Мова не лише про інфраструктурне відновлення, а про стійкість і самозарадність громад. Перспективні напрямки — це: відновлювана енергетика, підтримка підприємництва, створення робочих місць, соціальне підприємництво — особливо там, де соціальні завдання поєднуються з бізнес-підходами. Це саме ті сфери, на які зараз орієнтується міжнародна допомога.

Чи є відмінності між фандрейзингом для міських і сільських ОТГ?

Так, і ці відмінності — у фокусі донорської уваги. Маленькі сільські громади часто мають більше шансів на підтримку саме через свою вразливість: обмежений бюджет, брак кадрів, віддаленість від освітніх і фінансових центрів. Але слабка інституційна спроможність може бути бар’єром. У такому випадку допомагає два підходи:

• Показати індивідуальну спроможність учасників, їхній досвід і результати в інших організаціях.
• Партнерство з більш досвідченою громадою — тренд 2025 року. Спільна заявка на проєкт, де одна громада — ініціатор, а інша — ментор чи технічний партнер, підвищує шанси на успіх.

Як говорити з донорами “їхньою мовою”? Що вони очікують від громад?

По-перше — буквально: знати англійську. Це вже не “плюс”, а обов’язкова умова для ефективної комунікації, читання умов програм, участі в міжнародних подіях. Це відкриває двері до ресурсів і партнерств. По-друге — «говорити їхньою мовою» означає: орієнтуватися в ключових поняттях: вплив, сталість, доцільність, мультиплікація; чітко розписати бюджет і очікувані результати; показати співвідношення витрат до впливу. Донори хочуть бачити логіку: чому саме цей проєкт, чому саме ця громада, і чому саме зараз.

Як вийти на системний рівень фандрейзингу? Чи це взагалі реально?

Не лише реально — це вже відбувається. Є приклади громад, які формують фандрейзингову екосистему: від розробки проєктів до роботи з донорами, бізнесом і громадянами. Що для цього потрібно:

• Виділити окрему функцію або посаду, відповідальну за залучення ресурсів (фандрейзер, менеджер партнерств, інвестиційний спеціаліст — назва другорядна).
• Активна зовнішня присутність: форуми, конференції, ярмарки, навчання — все, що створює імідж громади як відкритої, амбітної і спроможної.
• Інтеграція фандрейзингу у стратегію ОМС, щоб це була не точкова діяльність, а щоденна частина розвитку.

Чи є приклад, коли фандрейзинг посилив не тільки бюджет, а й репутацію громади?

Так. Один із кейсів — громада, яка мала на своїй території великий агробізнес. Завдяки ефективній комунікації з цим бізнесом вдалося залучити його до підтримки місцевих ініціатив — зокрема, було встановлено ігрові столи для дітей, облаштовано молодіжний простір.

Інший приклад — коли громада організувала локальний фандрейзинг і звернулась до місцевих фермерів, які тут працюють і розвиваються. Вони підтримали ініціативу облаштування дитячих майданчиків. Ці історії дали не лише фінансову підтримку, а й значно підвищили довіру до громади, посилили партнерства та згуртували людей навколо спільної справи. Результатом стали не лише кошти на реалізацію проєктів, а й стійкі зв’язки, підвищення видимості громади на національному рівні, запрошення на національні майданчики та заходи, участь у спільних конкурсах на проєкти корпоративної соціальної відповідальності.